Поширені питання імунологу

Первинні імунодефіцити – це група розладів, викликаних дефектами в імунній системі, що призводять до підвищеної схильності до інфекцій, автоімунних захворювань та раку. Ці стани зазвичай успадковуються і можуть впливати на різні частини імунної системи, такі як антитіла, лейкоцити та інші компоненти імунітету.

ПІД відносно рідкісні, вражаючи приблизно 1 з 1 200 до 2 000 осіб. Однак деякі форми можуть залишатися недіагностованими через різноманітні симптоми та їхню важкість, що призводить до недооцінки їхньої поширеності.

Симптоми можуть бути різноманітними, але зазвичай – це часті, важкі або незвичайні інфекції, повільне одужання від інфекцій, затримка набору ваги та росту, можливі автоімунні захворювання. Деякі пацієнти також можуть мати шлунково-кишкові проблеми, шкірні висипання та збільшені лімфовузли.

Найбільш поширені типи первинних імунодефіцитів – це дефіцити антитіл. Ці захворювання виникають, коли імунна система організму не здатна виробляти достатню кількість антитіл, які є важливими для боротьби з інфекціями, зокрема бактеріальними. Основні приклади поширених дефіцитів антитіл включають:

• Загальний варіабельний імунодефіцит (Common Variable ImmunoDeficiency): це найбільш часто діагностований первинний імунодефіцит. Він передбачає низький рівень кількох типів антитіл, що призводить до рецидивуючих інфекцій, особливо дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. CVID може проявлятися в будь-якому віці, але часто діагностується в ранньому дорослому віці.
• Селективний дефіцит IgA: цей стан характеризується повною або частковою відсутністю імуноглобуліну A (IgA), який є найпоширенішим антитілом, що знаходиться в слизових оболонках дихальних та шлунково-кишкових трактів. Багато людей з селективним дефіцитом IgA не мають симптомів зовсім, але деякі можуть страждати на рецидивуючі інфекції, алергічні хвороби та автоімунні розлади.
• Зчеплена з Х-хромосомою агамаглобулінемія (XLA): Також відома як агамаглобулінемія Брутона, XLA – це генетичний розлад, що вражає чоловіків. Він призводить до дуже низьких або відсутніх рівнів всіх типів антитіл через мутацію в гені BTK. Особи з XLA дуже схильні до бактеріальних інфекцій з раннього дитинства.
• Синдром гіпер IgM: Ця група розладів характеризується нормальним або підвищеним рівнем імуноглобуліну M (IgM), але низьким рівнем інших антитіл (IgG, IgA, IgE). Цей дисбаланс робить людей схильними до інфекцій. Найпоширеніша форма є зчепленою з Х-хромосомою і вражає чоловіків.

Окрім частих інфекцій, інші симптоми первинних імунодефіцитів (ПІ) включають:

• Збільшення селезінки (спленомегалія), печінки (гепатомегалія) або лімфовузлів (лімфаденопатія).
• Васкуліт.
• Автоімунні або автозапальні порушення симптоми.

Діагностика включає комбінацію клінічних проявів, даних фізикального обстеження, спеціальних лабораторних тестів. Аналізи крові можуть оцінювати кількість і функції імунних клітин (рівень сироваткових імуноглобулінів, лімфоцитів, нейтрофілів тощо), тоді як генетичні тести можуть виявляти конкретні варіанти генетичної послідовності, пов’язані з ПІД.

Люди з ПІД часто мають рецидивні бактеріальні, вірусні, грибкові та паразитарні інфекції. Ці інфекції можуть уражувати дихальні шляхи, шкіру, шлунково-кишкову систему та інші органи. Поширені інфекції включають пневмонію, бронхіт, синусит та шкірні абсцеси.

Лікування залежить від конкретного типу ПІД та його важкості. Воно може включати замісну терапію імуноглобуліном, антибіотики для профілактики чи лікування інфекцій, трансплантацію кісткового мозку або стовбурових клітин, а також генну терапію. Супровідний догляд та регулярний моніторинг клінічних проявів та лабораторних показників також є необхідними.

Деякі ПІД можуть ефективно лікуватися або навіть виліковуватися за допомогою трансплантації кісткового мозку або стовбурових клітин. Однак багато ПІД вимагають довічного контролю для керування симптомами та запобігання ускладненням.

Життя з ПІД може бути складним через часті медичні огляди, лікування та необхідність уникати контактів з інфекціями. Пацієнти можуть потребувати прийняття профілактичних заходів, таких як вакцинація, дотримання гігієни та уникання багатолюдних місць. Підтримка з боку медичних працівників, родини та спільнот пацієнтів є важливою.

Генетичне консультування допомагає пацієнтам та сім’ям зрозуміти генетичну основу ПІД, ризик їх успадкування та наявні варіанти тестування. Це забезпечує підтримку у прийнятті рішень щодо планування сім’ї та керування станом.

Первинні імунодефіцити (ПІД) можуть успадковуватися кількома способами, включаючи:

• Аутосомно-рецесивний тип успадкування: обоє батьків повинні мати та передати нащадкам дефектний ген. Дитина матиме захворювання лише тоді, коли успадкує дві копії дефектного гена – одну від батька та одну від матері. Якщо дитина успадковує лише один дефектний ген, вона буде носієм, але зазвичай не матиме симптомів.
• Аутосомно-домінантний тип успадкування: лише один дефектний ген від одного з батьків потрібен для того, щоб дитина успадкувала захворювання. Це означає, що якщо один з батьків має певний розлад, існує 50% ймовірність його передачі кожній дитині.
• Рецесивний тип успадкування, пов’язаний з Х-хромосомою: дефектний ген розташований на Х-хромосомі. Чоловіки, маючи лише одну Х-хромосому, більш схильні до розвитку захворювання, якщо успадковують дефектний ген. Жінки, маючи дві Х-хромосоми, зазвичай є носіями, якщо не успадковують дефектні гени на обох Х-хромосомах, що трапляється украй рідко.

При аутосомно-рецесивному типі успадкуванні людина повинна успадкувати дві копії дефектного гена (по одній від кожного з батьків), щоб хвороба розвинулась. Якщо обидва батьки є носіями дефектного гена, кожна дитина матиме:

• 25% ймовірність успадкування двох дефектних генів (і, відповідно, наявність хвороби).
• 50% ймовірність успадкування одного дефектного гена та бути носієм (без симптомів).
• 25% ймовірність успадкування двох нормальних генів (не мати хвороби та не бути носієм).

Ця схема означає, що захворювання може не виникати у поколіннях, якщо наявні лише носії дефектних генів (за відсутності хвороби)

рецесивний тип успадкування, пов’язаний з Х-хромосомою, включає дефектний ген на Х-хромосомі. Оскільки у чоловіків є одна Х-хромосома та одна Y-хромосома, вони більш схильні до Х-залежних рецесивних захворювань, якщо успадковують дефектний ген. Основні аспекти включають:

• Чоловіки з дефектним геном на їхній Х-хромосомі будуть мати захворювання.
• Жінки повинні успадкувати дві копії дефектного гена (по одній на кожній Х-хромосомі), щоб мати розлад, що менш поширено. В іншому випадку вони зазвичай є носіями.
• Матері-носії мають 50% ймовірність передачі дефектного гена своїм синам (які будуть уражені) і 50% ймовірність передачі його дочкам (які будуть носіями).

Автозапальні захворювання – це група розладів, що характеризуються аномальною активацією вродженої ланки імунної системи, що призводить до епізодів системного запалення без наявності інфекції або зовнішніх очевидних тригерів. Ці стани виникають через генетичні мутації, які впливають на регуляцію імунної відповіді. Найчастіші симптоми включають рецидивуючу лихоманку, висипання, біль у суглобах та запальні зміни внутрішніх органів.

• Сімейна середземноморська лихоманка (Familial Mediterranean Fever): характеризується рецидивуючими гарячками та рецидивним болем у животі, запальними змінами у легенях та у суглобах
• Синдроми, асоційовані з кріопірином (Cryopiryn Associated Periodic fever Syndromes): група захворювань, що включає стани, такі як синдром Макл-Веллса та хронічний інфантильний неврологічний шкірно-суглобовий синдром (Chronic Infantile Nervous Cutaneous Articular syndrome), що призводить до рецидивуючих лихоманок, висипань та болю у суглобах.
• Синдром гіпер IgD (Hyper IgD Syndrome): характеризується рецидивуючими лихоманками, болем у животі та висипаннями.

Ці захворювання зазвичай лікують препаратами, які мають протизапальну дію та модулюють відповідь імунної систему, такими як колхіцин, кортикостероїди та біологічні препарати (анакінра, канакінумаб, етанерцепт, інгібітори янус-кінази тощо), що впливають на конкретні запальні шляхи.

ні, первинні імунодефіцити (ПІД) не є СНІДом. Вони відрізняються за кількома ключовими аспектами:
Причина захворювання:

• ПІД: Це успадковані генетичні розлади, які призводять до неправильної роботи імунної системи з народження. Вони викликані мутаціями в генах, які беруть участь у імунній відповіді.
• СНІД (Синдром набутого імунодефіциту): Це набутий стан, викликаний ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини). Він не успадковується, а передається через певні поведінкові фактори, такі як незахищений секс, спільне використання голок або від матері до дитини під час народження або грудного вигодовування.

Дебют захворювання:

• ПІД: Симптоми зазвичай з’являються в дитинстві або ранньому дитинстві, хоча деякі форми первинних імунодефіцитів можуть проявлятися пізніше.
• СНІД: Симптоми розвиваються після зараження ВІЛ і значного пошкодження імунної системи, що може тривати протягом кількох років.

Лікування:

• ПІД: лікування часто включає замісну терапію внутрішньовенним імуноглобуліном, антибіотиками, трансплантацію кісткового мозку або стовбурових клітин, а іноді й генну терапію. Мета: заміну частин імунної системи, боротьба з інфекціями
• СНІД: лікування включає антиретровірусну терапію (АРТ), яка контролює реплікацію ВІЛ і допомагає відновити функцію імунної системи. Ліків, які призводять від вилікуванян від ВІЛ немає, але АРТ дозволяє практично повністю контролювати розмноження ВІЛ та дає змогу людям мати високу якість життя.

Неонатальний скринінг (скринінг новонароджених) є програмою охорони здоров’я, спрямованою на раннє виявлення захворювань у новонароджених, які можуть вплинути на їхнє довгострокове здоров’я або виживання. Раннє виявлення, діагностика та лікування цих захворювань можуть запобігти серйозним проблемам зі здоров’ям, затримкам у розвитку та навіть смерті. Основні аспекти неонатального скринінгу включають:

• Мета: виявити стани, які не є очевидними при народженні, але можуть викликати значні проблеми зі здоров’ям, якщо їх не лікувати на ранніх стадіях. До них відносяться метаболічні розлади, гормональні дефіцити, первинні імунодефіцити, захворювання крові тощо
• Процес: Зазвичай включає взяття кількох крапель крові з п’ятки новонародженого протягом перших кількох днів життя. Цей зразок крові потім тестується на деякі захворювання.
• Захворювання, що підлягають скринінгу, приклади: фенілкетонурія (ФКУ), вроджений гіпотиреоз, серповидноклітинна анемія, муковісцидоз та тяжкий комбінований імунодефіцит (ТКІД) та інші.

Так, проте не усі. Серед станів, які підлягають неонатальному скринінгу в Україні є тяжкий комбінований імунодефіцит. Це група захворювань для яких радикальним методом лікування є трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин. Тяжкий комбінований імунодефіцит – це стан, при якому перший контакт з інфекцією для дитини може завершитись її смертю. Тому вкрай важливо розпізнати це захворювання ще до появи будь-яких клінічних симптомів.

Один із первинних імунодефіцитів, який є особливо поширеним в Україні та серед осіб слов’янського походження, це Синдром Ніймеген (Nijmegen Breakage Syndrome). Цей стан пов’язаний з генетичною мутацією, яка частіше зустрічається в українців, поляків, білорусів, ніж в інших популяціях в цих популяціях (так звана «слов’янська мутація»). Основні аспекти NBS включають:

• Генетична основа: NBS викликається мутаціями в гені NBN, причому поширена слов’янська мутація відома як 657del5 є поширеною в Україні та сусідніх регіонах.
• Симптоми: Особи з NBS зазвичай включають мікроцефалію (малий розмір голови), затримку росту, характерні риси обличчя (птахоподібне обличчя), імунодефіцит та схильність до різних видів раку, особливо до лімфом.
• Діагностика: Діагностика зазвичай базується на клінічних симптомах і підтверджується за допомогою генетичного тестування для виявлення конкретної мутації NBN.
• Менеджмент: лікування NBS включає регулярний моніторинг стану пацієнта для виявлення інфекцій та ракових захворювань, замісну терапію імуноглобулінами для підтримки імунної системи та профілактичні заходи для зниження ризику інфекцій та ускладнень.