Цей день було обрано для вшанування спадщини доктора Томісаку Кавасакі, японського педіатра, який вперше ідентифікував та описав захворювання у 1967 році, коли він опублікував дослідження про 50 випадків дітей із симптомокомплексом, відомим як «слизисто-шкірно-лімфонодулярний синдром», що пізніше отримав назву «хвороба Кавасакі».
До нашого часу захворювання залишається загадковим, етіологія і досі не розшифрованою.
В Україні за останні роки покращується діагностика захворювання, але вона залишається далекою від оптимальної. Хвороба Кавасакі – це перш за все клінічний діагноз, очікування на “позитивні” результати Ехо-КГ подекуди стають фатальними для дітей. Вчасно призначене лікування є вирішальним.
Діагностика хвороби Кавасакі завжди складна. Простіше сказати що для неї не є характерним, ніж що трапляється (тромбоцитопенія, “гострий живіт”, гепатит, менінгізм, ретрофарингеальна “флегмона” та інші можуть бути одними з проявів хвороби).
Критерії повної і неповної хвороби Кавасакі досить “сторогі” і дозволяють чітко її діагностувати. Проте, про них слід пам’ятати, і пам’ятати про те, що коли у дитини (особливо молодшої 5 років і особливо у дітей перших шести місяців життя) має місце гарячка 5 і більше днів з “бактеріальними” змінами в аналізах крові без ефекту на антибіотики – слід завжди подумати про диф.діагноз із хворобою Кавасакі.
Нехай цей день буде лише додатковим нагадування про цю грізну хворобу у дітей.